Нове

Актуальні події

QR-код:

Увага!!! Роз'яснення!!! Особливості оподаткування земельних ділянок для юридичних та фізичних осіб

Асоціація платників податків України за підсумками проведення начальником Управління захисту прав платників податків ВГО АППУ Катериною Гривнак вебінару на тему «Особливості оподаткування земельних ділянок для юридичних та фізичних осіб» надає відповіді на запитання, які надійшли від платників податків – членів Асоціації.


Ви запитували – ми відповідаємо

Юридична особа має у підпорядкуванні філію, яка знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж юридична особа (іншої області). Чи може філія сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій вона розташована, замість юридичної особи?

Як визначає стаття 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном (п. 2 ст. 96 Цивільного кодексу).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (стаття 95 цього ж Кодексу).

Згідно з нормами статей 269 та 288 Податкового кодексу платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а платниками орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності – орендарі земельних ділянок.

При цьому, власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно, а землекористувачами – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункти 14.1.34 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Аналогічно, відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», із змінами та доповненнями, та підпунктів 14.1.34 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу власниками, користувачами та орендарями земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які в установленому законодавством порядку набули права власності на землю та/або землекористування.

Отже, з урахуванням норм чинного законодавства, подання звітності із земельного податку до контролюючих органів за місцем знаходження земельної ділянки та сплата цього податку здійснюється платниками цієї плати – юридичними особами, які є безпосередніми власниками та землекористувачами таких земельних ділянок.


Чи може фізична особа подавати до контролюючого органу податкову декларацію із плати за землю? Якщо так, то у яких випадках?

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

З урахуванням пункту 287.2 статті 287 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу, облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня, а у термін до 1 липня поточного року – надсилаються фізичним особам за місцем їх реєстрації податкові повідомлення-рішення про внесення плати.

А отже, юридичні особи самостійно обчислюють розмір плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) шляхом подання податкової декларації, а фізичним особам плату за землю нараховують податкові органи.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу), а орендної плати – договір оренди земель державної та комунальної власності.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що фізичні особи у разі зайняття підприємницькою діяльністю: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних соціальних результатів та одержання прибутку, можуть набувати статусу фізичної особи – підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково стосується прав і обов’язків фізичної особи-підприємця.

Тобто, фізичні особи-підприємці прирівняні у правовому статусі до юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Вони наділені таким же обсягом цивільних прав та обов’язків, що їх мають юридичні особи при здійсненні своєї підприємницької діяльності.

Виходячи із норми статті 50 Цивільного кодексу України, дієздатність фізичної особи як підприємця пров’язано із двома умовами: це набуття (надання) повної цивільної дієздатності фізичною особою, що бажає займатись підприємництвом, та державна реєстрація фізичної особи як підприємця. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Отже, нарахування податкового зобов’язання із плати за землю фізичній особі, яка є яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем, здійснюється безпосередньо податковим органом, а у випадку, коли право на земельну ділянку оформлено відповідно до вимог Земельного кодексу України саме на фізичну особу-підприємця, то така фізична особа має подавати до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію із плати за землю (земельного податку чи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).


Товариство з обмеженою відповідальністю є власником земельних ділянок під об’єктами нерухомості, які надає в оренду. При цьому товариство є платником єдиного податку третьої групи і надання в оренду нерухомого майна є основним його видом діяльності. Чи сплачується земельний податок за земельні ділянки, на яких знаходяться такі об’єкти нерухомості?

З 1 липня 2020 року набрала чинності нова норма, яка стосується платників спрощеної системи оподаткування.

Так, Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 щодо сплати платниками єдиного податку окремих податків та зборів.

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, у нашому випадку товариство, яке є платником єдиного податку третьої групи, не звільняється від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомості, що надаються в оренду (найм, позичку).

Водночас такому товариству потрібно самостійно обчислити суму земельного податку за період з 01 липня по 31 грудня 2020 року та до 20 серпня 2020 року подати до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з розбивкою нарахованої суми рівними частками за місяцями.

При цьому, таке товариство може подавати звітну податкову декларацію із земельного податку щомісяця, що звільняє його від обов'язку подання річної податкової декларації. Щомісячну декларацію слід подавати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним місяцем.

Зверніть увагу, що платники єдиного податку, які з 01.07.2020 року стали платниками земельного податку, мають право подавати Декларації щомісячно з типом «Звітна» – протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця, для яких перший звітний місяць – «липень».

Крім того, Декларація з позначкою «Земельний податок», з типом «Уточнююча», з заповненням графи «з урахуванням уточнень з», в якій вказується число – 01 і місяць – 07, подається у разі, якщо платник єдиного податку до 01 липня був платником земельного податку та подавав до відповідного податкового у 2020 році Декларацію з типом «Звітна».


Юридичній особі – комунальному підприємству міська рада надала пільгу із земельного податку. При цьому частину будівлі підприємство надає в оренду. У яких випадках таке підприємство має сплачувати земельний податок?

Пунктом 284.3 ст. 284 Податкового кодексу визначено, що якщо платники земельного податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, земельний податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

При цьому ця норма не поширюється лише на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, а також дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п. 287.7 ст. 287 ПКУ).

Отже, в даному випадку діє пряма законодавча норма, згідно з якою комунальне підприємство, якому надана пільга із земельного податку за рішенням ради, при наданні ним в оренду окремих будівель чи їх частин сплачує земельний податок за площі, надані в оренду, з дати укладення договору оренди будівлі чи її частини.


Фізична особа-підприємець орендує нежитлове приміщення у багатоповерховому житловому будинку. Чи буде особа у такому випадку виступати платником земельного податку?

Ні, не буде.

Відповідно до ст. 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, постійні землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Платником орендної плати за земельну ділянку є її орендар, а об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу). При цьому, як підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої та другої ст. 42 Земельного кодексу:

1) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками;

2) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (наразі не затверджено).

З урахуванням статті 42 Земельного кодексу України, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є підприємства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками і яким земельні ділянки під таким будинком та прибудинкова територія надані у постійне користування, або співвласники багатоквартирного будинку, яким земельні ділянки під таким будинком та прибудинкова територія надані у власність або у постійне користування.

У свою чергу, орендар як житлового, так і нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку безпосередньо не набуває прав власності чи користування земельними ділянками, які б підлягали державній реєстрації за таким орендарем відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.


Міська рада прийняла рішення про надання пільги із земельного податку певним категоріям платників. Рішення прийнято протягом року після подання платниками річної податкової декларації із земельного податку. У самому рішенні не зазначається термін дії пільги. З якого періоду буде застосовуватись пільга із земельного податку юридичною особою?

Відповідно до статті 12 Податкового кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад приймають рішення щодо податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, до яких належить і земельний податок.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу органи місцевого самоврядування встановлюють пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати земельного податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу).

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до частини першої та третьої ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», із змінами та доповненнями, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, як визначає пункт 5 статті 59 цього Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Отже, рішення органів місцевого самоврядування (зміни до рішень) щодо встановлених пільг по земельному податку є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо більш пізній термін не встановлений у самому рішенні.

Право щодо застосування пільг по земельному податку у юридичних осіб виникає з урахуванням строків, визначених таким рішенням органу місцевого самоврядування, а звільнення від сплати земельного податку – починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.


Які дії потрібно здійснити фізичній особі, щоб скористатись пільгою зі сплати земельного податку?

Перелік фізичних осіб, яким надані пільги зі сплати земельного податку, визначений статтею 281 Податкового кодексу.

Так, згідно з пунктом 281.1 вказаної статті від сплати земельного податку звільняються:

- особи з інвалідністю першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, відповідно до пункту 281.2 цієї ж статті звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Разом з тим, пунктом 281.4 статті 281 Податкового кодексу встановлено, що якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі встановлених граничних норм, визначених пунктом 281.2 цієї статті, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Як бачимо, обов’язковість подання заяви про застосування пільги із земельного податку до 1 травня поточного року стосується випадку, коли фізична особа має декілька земельних ділянок одного виду використання та їх площа перевищує встановлені граничні норми.

Крім того, пунктом 281.5 статті 281 Податкового кодексу визначена ще одна норма, відповідно до якої, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

І ще одна норма Податкового кодексу – пункт 284.2 статті 284 – якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло таке право.

Тобто, якщо фізична особа перший раз набуває право на пільгу зі сплати земельного податку, то така особа буде звільнятися від сплати цього податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло право на пільгу. Така особа подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки заяву довільної форми про застосування пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (посвідчення особи з інвалідністю першої або другої групи, пенсійне посвідчення (за віком) тощо).

Якщо фізична особа не подала заяву у наведені вище терміни, то пільга із земельного податку буде застосовуватися з наступного податкового (звітного) року, а саме: після 1 травня поточного року - якщо станом на 1 січня поточного року фізична особа має у власності одну земельну ділянку або декілька; після завершення 30 календарних днів з дня набуття права на пільгу - якщо право на пільгу у фізичної особи виникає протягом календарного року.


Якими способами громадяни можуть сплатити до місцевого бюджету земельний податок?

Плата за землю, земельний податок та орендна плата за землю за земельні ділянки державної і комунальної власності, є місцевим податком в складі податку на майно та в повному обсязі зараховується до бюджетів сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад за місцем знаходження земельних ділянок.

Нарахування громадянам земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають платнику за місцем його реєстрації податкове повідомлення-рішення про внесення податку за встановленою формою.

Сплачується плата за землю на відповідний код бюджетної класифікації, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 «Про бюджетну класифікацію», із змінами і доповненнями. Зокрема, на код бюджетної класифікації 18010700 зараховується «Земельний податок з фізичних осіб», а на 18010900 - «Орендна плата з фізичних осіб».

Як визначає пункт 57.5 статті 57 Податкового кодексу, фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків або відділення операторів поштового зв’язку.

У разі, якщо зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлюється Міністерством фінансів України.

Разом з тим, пунктом 287.5 ст. 287 Податкового кодексу встановлено, що фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу.

Форма квитанції про прийняття податків і зборів, що використовується фізичними особами у сільській (селищній) місцевості для сплати податків і зборів, у тому числі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, через каси сільських (селищних) рад, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 714 «Про затвердження форми Квитанції про прийняття податків і зборів», із змінами.

Отже, громадяни можуть сплатити земельний податок у будь-який зручний для них спосіб: через установи банків або відділення операторів поштового зв’язку, а у сільській місцевості – через каси сільських або селищних рад.


Фізична особа-підприємець є платником спрощеної системи оподаткування – друга група єдиного податку. Чи може така особа надавати в оренду земельні ділянки чи нерухоме майно і як це вплине на статус платника єдиного податку?

Найперше слід зазначити, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, кожна із яких має свої особливості та критерії.

На другій групі єдиного податку можуть перебувати фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року вони не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, та коли обсяг доходу не перевищує 5,0 млн. гривень (п.2) п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу).

При цьому не можуть застосовувати другу групу єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Для платників другої групи потрібно врахувати норму п.п. 291.5.3 ст. 295 Податкового кодексу, згідно з якою не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Отже, існують обмеження площ у наданні платником єдиного податку 2 групи в оренду земельних ділянок та нерухомого майна, перевищивши які він не може перебувати на сплаті єдиного податку.

Тому, фізична особа - підприємець може перебувати на сплаті єдиного податку другої групи, надаючи в оренду платникам єдиного податку та громадянам земельні ділянки, загальна площа яких не перевищує 0,2 га, при цьому така особа має бути їх власником, а також відповідне нерухоме майно, площа якого не перевищує встановлених вище меж, як це визначено п.п. 291.5.3 ст. 295 Податкового кодексу.


Підприємство отримало витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у липні 2020 року, а рішення ради про запровадження нової оцінки у місті прийнято в минулому році. Як правильно буде оподатковуватись земельна ділянка за новою оцінкою?

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок є базою оподаткування для обчислення суми земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитись також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами у встановленому законом порядку.

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» рішення рад щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 271.2 статті 272 Податкового кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, строки запровадження нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлюються виключно Податковим кодексом України.

Разом з тим, потрібно врахувати, що відповідно до абзаців першого і третього пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, до яких, як визначає стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», включається і нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму цієї плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу)..

Цим же пунктом встановлено, що при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом із декларацією із плати за землю подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, якщо до 15 липня 2019 року міська рада оприлюднила своє рішення щодо запровадження нової нормативної грошової оцінки і в самому рішенні не визначено термін його дії, то обчислення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за новою оцінкою має проводитись з 1 січня 2020 рік, тобто при визначенні податкового зобов’язання на 2020 рік.

У випадку, якщо у населеному пункті запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та суб’єкт господарювання – платник земельного податку з певних причин своєчасно не отримав витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то після його отримання він зобов’язаний уточнити свої податкові зобов’язання з урахуванням строків запровадження нової оцінки, подавши уточнену податкову декларацію з плати за землю, як це передбачено статтею 50 Податкового кодексу.


Начальник управління захисту прав платників податків ВГО АППУ Катерина Гривнак

Актуальні роз'яснення з ТЦУ

Шановні члени ВГО АППУ!

Направляємо Вам для використання в роботі актуальні роз’яснення з ТЦУ.


Чи застосовуються до платників податків штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання Звіту про контрольовані операції за податковий (звітний) 2019 рік, граничний термін подання якого припадає на період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)?

Відповідно до абзацу першого п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, зокрема, Звіт про контрольовані операції (далі – Звіт).

Відповідальність за неподання платником податків Звіту передбачена п. 120.3 ст. 120 ПКУ, за несвоєчасне подання Звіту – п. 120.6 ст. 120 ПКУ.

Згідно з п. 120.3 ст. 120 ПКУ неподання платником податків, зокрема, Звіту відповідно до вимог ст. 39 ПКУ – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 120.6 ст. 120 ПКУ визначено, що несвоєчасне подання платником податків, зокрема, Звіту – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Поряд з цим, п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

  • порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

  • відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

  • обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

  • цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

  • обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

  • здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

  • здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку;

  • порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

При цьому, Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не скасовується обов’язок платника подання Звіту або перенесення термінів його подання.

Отже, до платників податків, які подали Звіт за податковий (звітний) 2019 рік в термін по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції, передбачені п. 120.3 та п. 120.6 ст. 120 ПКУ не застосовуються.


Самостійне коригування ціни контрольованої операції: в який термін платник податку має сплатити донараховану суму податку на прибуток підприємств?

Згідно з пп. 39.5.4.1 пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», та/або не відповідають розумній економічній причині (діловій меті), платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, розрахувавши свої податкові зобов’язання відповідно до:

  • максимального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була вище максимального значення діапазону цін (рентабельності);

  • та/або мінімального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була нижче мінімального значення діапазону цін (рентабельності).

Підпунктом 39.5.4.2 пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ встановлено, що самостійне коригування є коригуванням платником податків ціни контрольованої операції, за результатами якого розрахована ціна відповідає принципу «витягнутої руки», навіть якщо така ціна відрізняється від фактичної ціни, встановленої під час здійснення контрольованої операції.

Сума податкового зобов’язання, розрахованого за результатами самостійного коригування, підлягає сплаті у строки, визначені ст. 57 ПКУ.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерством фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).

Відповідно до п. 50.1 ст. 51 ПКУ платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ та за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ (під час проведення документальних перевірок)), зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до Декларації за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Тобто, платник податків, який здійснює самостійне коригування ціни контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ після спливу терміну подання Декларації за попередній звітний податковий рік, повинен сплатити донараховану суму податкового зобов’язання до подання уточнюючого розрахунку.

При цьому платник податків, має право подати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати без застосування штрафу, якщо такий уточнюючий розрахунок подається не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).


ТЦУ: особливості розрахунку вартісного критерію контрольованих операцій з пов’язаними особами — нерезидентами

Згідно з пп. «а» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 пп 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

  • річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

  • обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Враховуючи вищенаведене, для розрахунку вартісного критерію контрольованих операцій з пов’язаними особами – нерезидентами мають враховуватись періоди податкового (звітного) року, в яких нерезидент перебував у статусі пов’язаної особи з платником податку, за умови відсутності інших критеріїв, визначених у підпунктах «б» – «ґ» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.


ДПС про методи встановлення відповідності контрольованої операції принципу «витягнутої руки»

Методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначено п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» здійснюється за одним із таких методів:

  • порівняльної неконтрольованої ціни;

  • ціни перепродажу;

  • «витрати плюс»;

  • чистого прибутку;

  • розподілення прибутку — пп. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Критерії використання методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначено пп. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Згідно з пп. 39.3.2.1 пп. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ, відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли ПКУ визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.

Системне опитування власників та керівників малого та середнього бізнесу

Запрошуємо вас прийняти участь у проекті Business Index - системному опитуванні власників та керівників малого та середнього бізнесу з метою виявлення впливу наслідків економічної кризи, пандемії COVID-19 та очікувань на 2021 року.

Для участі в опитуванні першої хвилі переходьте за посиленням https://web.gradus.app/business

Дослідження реалізує платформа SheExports у партнерстві з УРБ, дослідницькою компанією Gradus Research та аналітичним центром Advanter Group на замовлення Офісу з просування експорту України. Дослідження проводиться в рамках проєкту "Застосування та реалізація Угоди про асоціацію ЄС-Україна у сфері торгівлі", що впроваджується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Результати дослідження будуть передані Кабінету Міністрів України, Офісу з просування експорту, профільним Міністерствам та іншим державним установам. Ваша думка буде врахована при плануванні програм державної підтримки та інших заходів стимулювання розвитку МСБ в Україні.

Компанії, що приймуть участь в дослідженні, отримують доступ до повного аналітичного звіту за результатами проведених опитувань. Звіт буде надісланий учасникам опитування до кінця грудня 2020 року.

Вітання Почесного президента WTA Бьорна Таррас-Вальберга з 32 річчям організації

Переклад листа Почесного президента Всесвітньої асоціації платників податків (WTA), Голови Азіатсько-Тихоокеанського союзу платників податків Бьорна Таррас-Вальберга.

Шановні члени та друзі Всесвітньої асоціації платників податків!

ВІТАЮ!

Сьогодні виповнюється 32 роки, як було започатковано Всесвітню асоціацію платників податків в клубі іноземної преси у Вашингтоні, округ Колумбія, 29 вересня 1988 р.

Багато з вас були там: Піт Сепп, Рольф фон Гогенхау, Рудольф Майєр, Джим Девідсон, Барбара Андерсон, Майкл Джегер та інші.

Я цитував Карла Маркса на відкритті, і ми отримали першу сторінку в New York Times і багатьох газетах по всьому світу.

Карл Маркс сказав:

Робітники світу, об'єднуйтесь!

Я сказав:

Платники податків світу, об’єднуйтесь!

Наступного року у 2021 році Шведська асоціація платників податків святкує 100 років.

Того ж року Французька асоціація платників податків планує зустріч WTA у червні 2021 року, якщо Коронавірус дозволить. Якщо ні, французи можуть відкласти зустріч до 2022 року.

Однією ідеєю може бути об’єднання двох зустрічей. Вам буде повідомлено вчасно.

Дозвольте нарешті надіслати вам ті самі добрі слова, ніколи не забувайте про це:


"В уряду немає власних грошей - є лише гроші платників податків".

Маргарет Тетчер на Конференції консервативної партії в жовтні 1983 року


З найкращими привітаннями всім вам,

БТВ

Роз’яснення на тему: «Зупинення реєстрації податкових накладних: відповіді податківців під час «гарячої лінії»

Шановні члени ВГО АППУ!

Генеральна дирекція ВГО АППУ направляє Вам для використання в роботі Вам роз’яснення на тему: «Зупинення реєстрації податкових накладних: відповіді податківців під час «гарячої лінії».

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що у податковій службі області відбувся сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія» на тему: «Питання зупинення реєстрації податкових накладних».

Спікером виступила в.о. начальника управління податкового адміністрування Цигульова Зоя Андріївна. Наводимо основні питання, які надійшли під час заходу, та відповіді на них.


Запитання:

Як податковою службою враховуються таблиці даних платника податку.

Відповідь:

Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі — Порядок) платник податку має право подати таблицю даних платника податку за встановленою формою.

Відповідно до п. 15 Порядку таблиця даних подається з поясненнями, розглядається комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів після її отримання.

Згідно з п. 16. вищевказаного Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку обов’язково зазначається причина такого неврахування. Крім того, згідно з п. 25 Порядку, комісія центрального рівня може приймати рішення про неврахування таблиці даних платника податку.


Запитання:

Як подати повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Відповідь:

Відповідно до п. 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520 (далі – Порядок) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації у податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п. 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до п.7 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.


Запитання:

Яким чином оскаржити рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідь:

Відповідно до п.13 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» розгляд скарги здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Відповідно до п.3 Порядку скарга подається платником податку на додану вартість у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня.


Запитання:

Яким чином подати документи, які свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідь:

Відповідно до п. 6 Порядку комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформація та копії документів розглядаються комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, якою приймається відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.


Ви завжди можете розраховувати на підтримку ВГО АППУ.


З повагою,

Генеральний директор Людмила Герасименко

Відповіді на актуальні запитання з акцизного податку

Шановні члени ВГО АППУ!


Направляємо Вам для використання в роботі відповіді на запитання з акцизного податку, за результатами проведеного 24 вересня 2020 року семінару для платників податків – членів ВГО АППУ.

Відповіді надає начальник відділу методології Управління адміністрування акцизного податку Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України – Філозоп Андрій Іванович.


Питання 1. Чи потрібно на мастила і оливи оформлювати ліцензію на їх зберігання виключно для власних виробничих потреб?

З 08.08.2020 набули чинності зміни до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), внесені Законом України №786-IX від 14.07.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців", згідно з якими базові оливи та інші мастильні матеріали та інші дистиляти, які під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом ASTM D86) при температурі 350° С та атмосферному тиску переганяються не більше 35% об. є такими, що виключено з переліку підакцизного пального, які оподатковуються за ставкою 213,50 євро за 1000 літрів (коди УКТ ЗЕД 2710 19 62 00 - 2710 19 68, 2710 19 71 00, 2710 19 75 00, 2710 19 99 00, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00).

У Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» термін "пальне" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Оскільки вищезазначений Закон регулює, зокрема, ліцензування пального у значенні, наведеному в Податковому кодексі України, то відповідно відсутній обов’язок на отримання ліценцій на діяльність, пов’язану з вищезазначеними оливами та мастильними матеріали.


Питання 2. Отримана оптова ліцензія для імпорту. Якщо діяльність з торгівлі не здійснювали, то при поданні звіту 1ОА треба заповнювати графи та подавати звіт з прочерками?

Відповідно до статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального» визначено, що суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Враховуючи викладене, суб’єкти господарювання, які отримали відповідні ліцензії та не здійснюють у звітному періоді діяльність, повинні подавати звіт за формою № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» з нульовими значеннями або нелітерний орфографічний знак у вигляді дефіс (-).


Питання 3. Надаються послуги зі схову. Чи оподатковуються 5-% акцизним податком з роздрібного продажу при прийнятті на відповідальне зберігання алкогольних напоїв, а також їх повернення поклажодавцю ?

Об'єктами оподаткування 5-% акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п.213.1.9 п. 213.1 статті 213 Кодексу).

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п.п.216.9 ст. 216 Кодексу).

Таким чином, прийняття на відповідальне зберігання алкогольних напоїв, а також їх повернення поклажодавцю не є реалізацією для цілей оподаткування 5-% акцизним податком з роздрібного продажу.

У разі продажу пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування виникає обов’язок нараховувати та сплачувати 5-% акцизний податок з роздрібного продажу.


Питання 4. Надаються послуги зі схову. Чи необхідно отримувати оптову чи іншу ліцензію?

(статті 1 та 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP)

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Отже, при отриманні алкогольних напоїв або тютюнових виробів на зберігання, та місця мають бути внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання і лише за умови наявності ліцензій на право оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами.

Якщо це пальне, то це окрема тема.


Питання 5. Як перевірити легітимність акцизної марки? Які наявні технічні можливості використання скану марки для перевірки?

З метою запровадження нових електронних сервісів Державна податкова служба України впровадила електронний сервіс «Пошук акцизної марки», який працює за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/mark.

Цей електронний сервіс дозволить громадянам в он-лайн режимі не тільки перевіряти легальність походження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, але й надає можливість здійснювати громадський контроль за обігом підакцизних товарів.


Ви завжди можете розраховувати на підтримку Генеральної дирекції ВГО АППУ.


З повагою,

Генеральний директор ВГО АППУ Людмила Герасименко

Відео-зйомка семінару генеральної дирекції

1. ЗМІНИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ. ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОВНЕННЯ ТА ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ ЗА 9 МІСЯЦІВ 2020 РОКУ.

Лектор: Задорожний Олексій Миколайович – начальник управління вдосконалення методології з податку на прибуток підприємств Департаменту правової роботи ДПС України

https://youtu.be/TTeKZVU-Wdw


2. ПДВ – НОВІ ЗМІНИ В ОПОДАТКУВАННІ ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Лектор: Тимошенко Сергій Петрович – заступник Директора департаменту – начальник управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту правової роботи ДПС України

https://youtu.be/f-nlYDcn9YM


3. ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ У СФЕРІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПОСАДОВИМ ОСОБАМ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ, ЩОБ ЗАХИСТИТИСЬ ВІД НЕОБГРУНТОВАНИХ ПРЕТЕНЗІЙ КОНТРОЛЮЮЧИХ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ.

Лектор: Бучинський Йосип Валентинович – Віце-президент ВГО АППУ, Голова Адвокатського об’єднання «Яр.ВАЛ»

https://youtu.be/PY1a18_WHIk

4. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗВІТУВАННЯ З ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ ЗА 2019 РІК.

Лектор: Врублевська Лариса В’ячеславівна – член Ради ВГО АППУ, Керівник практики бухгалтерського і податкового обліку та трансфертного ціноутворення Міжнародного правового центру «EUCON»

https://youtu.be/g3ucTgKWQzE

5. НОВОВВЕДЕННЯ В ЧАСТИНІ АДМІНІСТРУВАННЯ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ.

Лектор: Філозоп Андрій Іванович – начальник відділу методології управління адміністрування акцизного податку Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України

https://youtu.be/Cb5Rz4jB5jE


6. ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РРО.

Лектор: Ярмоловський Юрій Євгенович – заступник начальника управління фактичних перевірок Департаменту податкового аудиту ДПС України

https://youtu.be/1gp65T0acQg


7. ПРОГРАМНІ РРО: ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ.

Лектор: Плотник Наталія Анатоліївна – заступник директора Департаменту – начальник управління реєстрації та обліку платників податків Департаменту електронних сервісів ДПС України

https://youtu.be/lMSRkdvn0ng


З ПОВАГОЮ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР ВГО АППУ ЛЮДМИЛА ГЕРАСИМЕНКО